/Files/images/bezpeka/8.jpg

Наше завдання полягає не в тому, щоб зробити себе необхідним дітям, а навпаки, в тому, щоб допомогти їм навчитися, по можливості швидше, обходитися без нас.Конраді

Шановні батьки!

Суспільство вкрай стурбоване станом травмування та загибелі дітей. За статистичними даними щорічно гине величезна кількість дітей в наслідок аварій, утоплення, удушення, у вогні. Лише вдумайтеся: в середньому щодня в нашій країні через нещасні випадки гине чотири дитини, щотижня – одна школа втрачає клас дітей, щороку, в мирний час – країна втрачає півтори тисячі юних громадян! Нещастя стається саме тоді, коли діти залишаються напризволяще, де небезпека чатує на кожному кроці: вдома – коли працюють електропобутові прилади та є вільний доступ до сірників та запальничок, вибухонебезпечних предметів, хімічних речовин; на вулиці – в умовах стрімкого потоку транспорту; під час відпочинку у лісі, горах, біля водойм. Діти стають заручниками обставин, а їх легковажне ставлення до вогню, води, незнання елементарних правил безпеки часто є першопричинами сумних та трагічних наслідків.

Шановні батьки! Звертаємося до Вас з проханням: не залишайте дітей без нагляду, дбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей!Навчайте їх культури поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, водою, газовими та електричними приладами, різного виду небезпечними речовинами та предметами. Пам’ятайте: безпека ваших дітей залежить тільки від вас самих! Сподіваємося, що тільки у співпраці ми зможемо вирішити основну проблему людства – збереження найціннішого скарбу – життя!

Навчити дітей безпечній поведінці - це означає привчити їх до певного способу життя. У дитини повинен виробитися захисний механізм, який автоматично спрацює в потрібний момент.

Ø Вивчайте літературу, присвячену безпеці дітей. Хоча більшість правил поведінки, що сприяють підвищенню рівня безпеки дітей, загальновідомі, проте корисно дізнатися думку з цього приводу людей, які професійно займаються цією справою: психологів, педагогів, співробітників міліції.

Ø Враховуйте вік дитини та її особливості. Поки ваш малюк робить свої перші кроки чи знаходиться ще в колясці, ніяким правилам безпечної поведінки його не навчиш. Його життя - повністю в руках батьків, дідусів і бабусь.

Маленькі діти повинні перебувати не просто під наглядом дорослих, а бути постійно у них на виду.

Дитині три-чотири роки. Вона повинна уміти називати частини свого тіла, у тому числі й інтимні; розуміти різницю між "хорошими" і "поганими" дотиками; оцінювати незнайомця; просити дозволу у мами прийняти від когось цукерку. Дітлахи цього віку (або трохи старші) повинні знати свої ім'я, прізвище, адресу, телефон.

Домагайтеся, щоб діти повністю довіряли вам. Ця довіра вкрай важлива. Ніщо не дає так багато для розуміння вашої дитини, як її щирі розповіді, а іноді і крики душі - про її біди, тривоги, сумніви, труднощі, з нею неважко визначити, наскільки дитина вміє орієнтуватися в різних ситуаціях, чи може постояти за себе. Тому як би ви не були зайняті, не відмахуйться від дитини, якщо вона хоче з вами поділитися. Навіть малюк зі своїм лепетом має право бути вислуханим.

Якщо дитина намагається заговорити з мамою чи батьком про щось, що її хвилює, відштовхнути його своєю байдужістю - непрощенна помилка, яка може дорого обійтися і дитині, і батькам. Навпаки, потрібно вміти викликати дітей на розмови. Під час таких бесід "по душам" доречно згадати випадки зі свого дитинства. Діти зазвичай дуже жваво відгукуються на такі спогади: виявляється, моя мама була такою ж маленькою, як і я, і з нею теж траплялися різні "страшні" історії.

Якщо вам стало відомо, що дитина поступила правильно в скрутних обставинах, треба обов'язково похвалити її. Це допоможе їй бути більш упевненою в подальшому. Якщо дитина поступила неправильно, не потрібно кричати, лаяти її - спокійно поясніть допущену помилку і розкажіть про можливі наслідки.

Лише маючи постійний контакт з дитиною, можна судити про те, якою мірою вона потребує вашої опіки, наскільки їй можна довіряти, надавати "свободу" (залишати одною в будинку, просити сходити в магазин, дозволити з'їздити до товариша іт. д.)

Тут потрібно враховувати ще одну обставину: якщо дитина не мала контакту з батьками, не довіряля їм, вона шукає розуміння, душевної участі у інших людей і в інших місцях. Цим дуже часто користуються злочинці, граючи роль "добрих" дядьків.

Не залякуйте!Чи будь-яку кримінальну інформацію можна повідомляти дітям? Зрозуміло, ні. Фахівцями давно помічено, що спроби батьків убезпечити дитину від злочинних посягань, розповідаючи їй страшні історії, іноді призводять до зворотного результату - ваш малюк у складній небезпечної ситуації стає більш вразливим, оскільки викликаний в нього страх настільки паралізує його, що він не в змозі що-небудь самостійно зробити.

Страх пригнічує інтуїцію дитини, "змазує" інстинктивно правильну реакцію. Тому якщо дітям і повідомляється та чи інша кримінальна інформація, то її потрібно виразити в словах, які б не травмували маленької людини, особливо якщо вона з розвиненою уявою і вразливою психікою.

Мета "безпечного" виховання - вселити дитині впевненість у її можливостях, в тому, що якщо вона буде суворо дотримуватись певних правил поведінки, вона не потрапить в небезпечну ситуацію, а якщо і станеться таке, то знайде з неї вихід.

Займайтеся з дітьми систематично.Навчання безпечній поведінці - це робота на багато років. Тут однією-двома бесідами нічого не досягнеш, а тим більше криком, погрозами або запотиличниками.

Кожна навичка безпечної поведінки відпрацьовується поступово. Перевіряйте, чи засвоїла дитина сказане вами. З'ясовуйте, що виявилося незрозумілим. Вже підкреслювалося, що дотримання правил безпеки повинно бути доведено до автоматизму. Тільки тоді гарантується безпека дитини.

Використовуйте найрізноманітніші форми навчання. Для самих маленьких - це ігри з ляльками (лялька загубилася, ляльку хоче відвезти чужий дядько на машині і т.д.). Для дітей старшого віку - розігрування відповідних сценок (і вдома, і на вулиці), розповіді про дітей, які правильно вели себе в небезпечній ситуації, питання: "А як ти вчиниш, якщо ...", згадані розповіді-спогади.

Будьте прикладом для своїх дітей.Всі ваші зусилля можуть бути зведені нанівець, якщо ви самі в повсякденному житті нехтуєте правилами безпечної поведінки. Якщо ви перш ніж відкрити двері, не заглядаєте в очко, то навряд чи це буде робити і ваша дитина.

Проявляйте участь до чужих дітей. Якщо ви стали мимовільним свідком небезпечної ситуації, в яку потрапила та чи інша дитина (вона загубилася, її кудись насильно ведуть, саджають в машину іт. д.), не будьте байдужим. Є фізична можливість рішуче втрутитися - дійте! Якщо немає такої можливості - запам'ятайте прикмети підозрілих осіб, номер автомашини, напрямок руху і негайно повідомте до міліції.

Сьогодні ви допомогли чужій дитині, завтра хтось інший так само рішуче і мужньо буде діяти і врятує вашого.

/Files/images/bezpeka/мама и ребёнок.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 106